Не погасити пам’яті вогонь

24 листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933  років, який знищив більше 7 млн. осіб.

Проходять роки, минають десятиліття, а страшна трагедія і досі обпікає серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих подій. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

23 листопада у Центрі відбувся вечір пам’яті жертв цієї національної трагедії. Тривожні дзвони, хвилина мовчання, уривок з твору Уласа Самчука «Марія», поезія, спогади, хореографічна постановка викликали у присутніх емоції співчуття та співпереживання.

Своїми дослідженнями цієї трагічної сторінки історії поділилася методист відділу українознавства, директор громадської організації «Волонтерський тил», керівник вокально-інструментального гурту «Оберіг» Ніна Бегас. Всім матерям, які пережили ті події вона присвятила пісню М. Мозгового «Материнська любов».

Під музичну композицію «Гори, гори моя свіча», яку з ніжністю та глибоким відчуттям виконала маленька вокаліста Зоряна Гандзій, учні запалили свічку пам’яті за усіх невинно убієнних.

Тож нехай горить у наших серцях цей вогонь заради правди та справедливості, віри і милосердя. Щоб ніколи не повторилися трагедії народу, щоб наші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця  – благородними. Щоб знали, якими кривавим був шлях до свободи, й дорожили нею.

 

 

 

 

 

Перегляди: 601