Учні Центру побували в монастирських підземеллях капуцинів

Опубліковано: П'ятниця, 13 жовтня 2017

Монастир францисканців-капуцинів був зведений у 1745-1760 роках з ініціативи вінницького старости Людвіка Калиновського. У ті часи він розташувався за мурами міста, за валом, на узвишші біля дороги, що вела з Вінниці до Летичева, поруч з лісом, на місці старовинного цвинтаря. Монастир був третім римо-католицьким монастирем у місті після єзуїтського (сьогоднішній обласний архів) та домініканського (сьогоднішній православний собор), що розташовувалися у межах мурів.

До початку ХІХ століття вінницький костел був частиною архітектурного комплексу з прилеглими медоварнею, конюшнею, білильнею воску та плодовим садом. Родзинкою споруди є вихід до підземель, в яких можна було сховатися на випадок облоги. Підземелля старші за костел приблизно на століття, тож їм, щонайменше, 350-370 років. Їх глибина орієнтовно становить 14 метрів.

10 жовтня учні групи КПК-16 з класним керівником Бабчинською С.В. та групи КПК-15  з класним керівникам і Гандзій О.В. та майстром виробничого навчання Аненко Т.Г. побували в цих таємничих історичних місцях.

Екскурсія під назвою “І він буде вам свідком”  була досить змістовною, динамічною та цікавою. Підземелля монастиря ділиться на дві частини: крипти під храмом і монастирські підвали. Крипти під храмом призначалися для поховань монахів і визначних жителів міста. Натомість у монастирських підвалах зберігалися вирощені в монастирському саду плоди, виготовлений на пасіках мед та пиво, яке варилося для виготовлення пивного супу, який роздавався убогим і хворим, особливо під час епідемій.

   

 Екскурсовод розповів про те, що підземелля не будувалися по типу тунелю – повністю рили катакомби, обкладали це все цеглою, а тоді засипали землею. На той час це була титанічна праця. Щодо системи тунелів, то історики та археологи кажуть, що цими ходами можна було дістатись до сусіднього Преображенського собору, Мурів та до річки Південний Буг. Тут навіть їздили каретами.

У 1960-х роках частина тунелю була облаштована як бомбосховище на випадок атомної атаки.

Нині під костелом збереглася лише частина підземного ходу. Під час розбудови міста на ходи постійно натикалися, розбирали їх та замуровували. Найдалі, куди можна під землею звідси дійти – до дороги на Соборній.

Ця екскурсія вражає. Адже більшість з нас ходить по місту і навіть не здогадується, про які таємниці може розповісти та що ще приховує «підземна Вінниця».

Перегляди: 612