Героям пам'ять на усі віки

Ви розпалили не на вулиці багаття, 
а в серці кожного жагу до боротьби

Минає два роки від тих страшних подій, що сталися на Майдані. І досі наші серця стискаються від болю втрати, від несправедливості, відчаю. 

А все починалося 21 листопада 2013 року, коли студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності на підтримку євроінтеграції  України. Акція була мирною з гаслами «Україна – це Європа», «Ми вільні». Кількість активістів зростала щодня. А далі – непідписання угоди про асоціацію і жорстоке побиття студентів в ніч із 29 на 30 листопада. Революція отримала новий характер: за свободу, честь, гідність. А далі… Далі покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини…, спецпризначенці, коктейлі Молотова.  Далі смерті найкращих з-поміж нас… Далі Небесна Сотня відлітає до раю. 

Тими Божими воїнами були і наші земляки – Максим Шимко, Валерій Брезденюк, Леонід Полянський та Сашко Капінос.

З метою увіковічнення великої людської, громадянської і національної відваги, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід  історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободу людей, майбутнє України 18 лютого у нашому закладі відбувся вечір пам’яті «Героям пам’ять на усі віки». 

Чуєте стукіт? Це удари сердець кожного небайдужого українця, який був на Майдані, це останні удари сердець Небесної Сотні, це б’ється серце матері, яка плаче за своєю дитиною, це звучить серце України, гордої своїми синами і доньками. Вечір скорботи розпочався стукотом серця. Це було серце народу, який поминає своїх героїв.

Мелодію серця продовжив запрошений гість –  кобзар із Києва, заслужений артист України, учасник Євромайдану Тарас Силенко. Людина, яка своєю піснею може проникнути в свідомість та серце кожного українця. Він виконав пісню «Піхотинець», присвячену пам’яті Сашка Капіноса. Розповів, що Сашко був справжнім патріотом, громадським діячем. Було продемонстроване відео, де співає Сашко стрілецьку пісню «До бою, Січові Стрільці, Воскресне Україна», яке було зняте напередодні вбивства Сашка.

За всіма вбитими, за всіма замордованими, за всіма, хто поліг у боротьбі директор Центру Савлук Олег Анатолійович оголосив хвилину мовчання.

Далі до слова запрошено Зою Семенівну, мужню жінку, матір героя України Максима Шимка. Жінку, серце якої сповнене невимовним болем втрати, неосяжним горем та жалем, але попри все вона знайшла сили стояти на ногах та нести добре слово про свого сина, сина Героя. Зоя Семенівна розповіла що зараз займається волонтерством, продовжує справу Максима – проповідує українськість в Україні. Закликала жити так, аби смерть її сина була немарною…Мати договорити не змогла, її душили сльози.

Згодом слово було надано Кутовій Валентині Петрівні – активній учасниці руху «Афганці на Майдані», директору нашого навчального закладуіз 1986 по 1990 р., працівнику Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА. Валентина Петрівна згадала про перші напади беркутівців на мирних громадян і наголосила на тому, що готовими до таких подій були лише афганці, які й захищали людей. Закликала присутніх бути мудрими, сильними та вірними Україні.

Зі словами скорботи та болю виступила Депутат міської ради, Директор Вінницького інституту Університету «Україна» Давиденко Ганна Віталіївна.

Захід завершив етно-гурт «Голос предків» піснею, яка вже встигла стати поминальною та  супроводжувала Небесну сотню у кращий світ – «Пливе кача» та піснею, яка душепронизуючою тугою вирвалась із грудей товаришів  Сашка Капіноса на його похованні «Чуєш, брате мій…».

Вечір пам’яті, вечір туги і скорботи, вечір гордості та надії закінчився виконанням державного гімну України. Співали всі. Тужливо, зі сльозами на очах та з болем у серці. Співали і уже зовсім по іншому розуміли слова «Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» 

Отут, в нашому Центрі, де зібралися учні, викладачі, гості, тут теж ми відчули себе маленьким майданом і боролися за свободу, честь та гідність.

Революція Гідності довела усьому світу, що український народ неможливо поставити на коліна. Це народ волі, сили та незламного духу. Разом ми велика сила. Тільки разом ми здатні змінити нашу країну на краще. 

Слава Україні!

Героям слава!

Детальний звіт дивіться в фотогалереї та відеотеці